Методика парних порівнянь мотивів

Методика дозволяє простежити зміст кожного з мотивів у міру ускладнення і розвитку як діяльності, так і самих мотивів (автор Б.Ф.Моргун) [11].

Методика складається з двох частин; анкета дозво­ляє виявити місце мотивації навчання в різних видах діяльності; методика парних порівнянь дозволяє порів­нювати різни мотиви діяльності і визначати з них най­більш привабливі для дітей.

Анкетування школярів проводиться також на друко­ваній основі спеціального бланку. Учням пропонується відповісти на питання анкети, що дозволяють розкрити конкретний зміст кожного з мотивів для учнів і визначити місце навчальної діяльності в ньому.

Питання анкети:

1.  Що найбільше тебе радує в школі?

2.У чому причина твого гарного настрою у школі?

3.Коли у тебе буває нормальній настрій?

4.Що є основною причиною поганого настрою?

5.Що найбільше тебе засмучує в школі?

6.Яку справу ти вважаєш для себе самою захоплюю­чою?

7.Із ким ти найбільше любиш спілкуватися?

8.Які риси свого характеру та здібності ти нама­гаєшся поліпшити?

9.Яку справу, необхідну для інших, ти намагаєшся доводити до кінця?

10.Чим тобі подобається займатися під керівництвом вчителів?

11.Які звичні обов'язки ти виконуєш із найбільшим бажанням?

12.Що ти любиш робити творчо та самостійно?

13.Що ти намагаєшся робити своїми руками, яку фізичну роботу виконувати?

14.Що ти любиш слухати і за чим ти міг би спос­терігати годинами?

15. Про що ти любиш розповідати іншим, про що розмірковувати?

При обробці результатів анкетування на підставі аналізу відповідей враховується декілька змістовних блоків: навчання, хобі, спорт, заняття в позашкільних зак­ладах (образотворчих гуртках, музичних школах, заняття танцями тощо), господарська праця, ігри, перегляд програм телебачення, читання, допомога друзям в нав­чанні, удосконалення характеру тощо. При обробці підраховувалася кількість відповідей по кожному блоку для кожного учня, а потім для кожної групи.

Методика парних порівнянь мотивів представляє со­бою сукупність суджень-індикаторів, яка дозволяє оби­рати один із двох запропонованих мотивів при порівнян­ні їх між собою. Кожному з мотивів відповідає певне судження-індикатор:

- мотив функціонування (ігровий) - займатися захоп­люючою справою;

- мотив обов'язку (трудовий) - доводити до кінця
справу, необхідну для інших;

- мотив спілкування - активно спілкуватися з людьми;

- мотив саморозвитку (самодіяльності) - удоскона­лювати свій характер та здібності;

- мотив шкільного навчання - займатися під керів­ництвом вчителя;

- мотив відтворення - виконувати звичні обов'язки;

- мотив творчості - творчо та самостійно виконувати будь-яку справу;

- мотив спостереження - спостерігати за навколишнім,

- мотив моторно-продуктивний - робити щось своїми руками, виконувати фізичну роботу;

- мотив мовленнєво-розумовий - розповідати по па­м'яті, вирішувати задачі в думках.

При роботі з методикою один із мотивів учні обирають частіше, а інший обирають рідко чи не обирають зовсім. Шляхом підрахування кількості виборів певного мотиву підраховується загальна кількість його виборів. У такий само спосіб порівнюються різні модальності шкільного настрою учнів.