Проблеми наступності у навчанні з переходом учнів із початкової в середню ланку

Проблеми наступності у навчанні з переходом учнів із початкової в середню ланку

Проблема наступності у навчанні -  це проблема забезпечення переходу особистості на якісно новий ступінь розвитку шляхом створення комфортних умов для розкриття її потенціалу в процесі переходу з одного типу організації освітнього процесу до іншого.

Перехід на кожен новий ступінь навчання пов'язаний з необхідністю адаптації дитини до нових освітніх умов. Будь - які перехідні періоди висувають специфічні проблеми, що потребують своїх способів розв'язання. Не виняток і перехід учнів із початкової школи в

середню. Необхідність цілеспрямовано полегшувати школярам адапта­ційний період переходу з початкових класів до основної школи поглиблюється кризою ранньо­го підліткового віку. Результати психологічних та фізіологічних досліджень переконливо свідчать, що діти 11-12 років вступають у період ста­тевого дозрівання, їхній організм починає пе­ребудовуватися, відбуваються бурхливі зміни у зовнішньому вигляді та фізіології підлітка. У шко­лярів можна спостерігати зниження активності, вони стають загальмованими. Водночас зростає можливість неадекватної реакції молодших під­літків на зауваження дорослих. Характерними особливостями поведінки стають запаль­ність, капризування, швидка зміна настрою. Ці особливості необхідно враховувати педагогу в процесі організації навчання.

Підліток хоче, щоб його сприймали як дорос­лого. Він очікує визнання себе дорослим, рівно­правних стосунків з дорослими, рівноправного статусу в соціальних групах. Водночас він не готовий оцінювати свої вчинки. Він ще не може осмислити й зрозуміти себе, своє місце і при­значення в світі. Звідси - прагнення до само­ствердження, перевірки своїх фізичних можли­востей. Цей період пов'язаний із посиленням нерозуміння між підлітками й дорослими (педа­гогами та батьками), що частенько буває при­чиною конфліктів. Прагнення до незалежності означає потребу мати особисте судження, самостійно визначати свою поведінку. Підліток постій­но щось доводить собі й іншим, часто опиняєть­ся сам – на – сам  зі своїми проблемами. Через це зростає значення групи однолітків, яка починає грати головну роль у розвитку підлітка.

Усі перелічені особливості, відмінності органі­зації навчально - виховного процесу в початковій та середній школі стають актуальною пробле­мою наступності початкової й середньої освіти.

Нові умови навчання підвищують вимоги до інтелектуального та особистісного розвитку ді­тей, до ступеня сформованості в них певних знань, способів навчальних дій, до рівня розвит­ку довільності, здатності до саморегуляції. Однак цей рівень розвитку учнів не в усіх однаковий: в одних він відповідає умовам успішності їх по­дальшого навчання, в інших - ледве сягає допус­тимої межі. Тому цей перехідний період можуть супроводжувати різні труднощі, що виникають не тільки у школярів, а й у педагогів.

Що ж характеризує особливості інтелекту­ального та особистісного розвитку школярів на стику молодшого шкільного і підліткового віку?

В цей період відбуваються істотні зміни в психіці дитини. На основі розвитку нового рівня мис­лення відбувається перебудова решти психічних процесів. Як зазначив Д. Ельконін, «пам'ять по­чинає мислити, а сприйняття думати». Численні дослідження свідчать, що розвиток мислення в поняттях сприяє подальшому розвитку в дітей рефлексії - розуміння ними свого психічного життя, формування ставлення до себе. В резуль­таті в дитини починають розвиватися особисті погляди, своя думка, зокрема розуміння значущості освіти.

Пізнавальна сфера, як і раніше, розвивається як провідна. Найвищі вимоги стоять до розумо­вого розвитку учнів: навички логічних операцій з поняттями, систематизація навчальних знань, перенесення інтелектуальних навичок, розуміння змісту досліджуваних понять, грамотність і зміс­товність усного та письмового мовлення.

Навчальну діяльність доповнюють інші види діяльності, і всі вони тепер впливають на психіч­ний розвиток учня. При цьому навчальна діяль­ність залишається основною і продовжує визна­чати зміст мотиваційних сфер особистості. Від початку навчання в середній школі розширюється саме поняття «учіння», оскільки тепер воно може виходити за межі класу, школи, може частково здійснюватися самостійно, цілеспрямовано.

Якісно змінюються вимоги до мотивації нав­чальної діяльності. З'являється новий вид навчального мотиву - мотив самоосвіти, представ­лений наразі в найпростіших формах - у інтересі до додаткових джерел знань. Крім того, успіш­не навчання в середній ланці потребує глибших і змістовніших спонукальних сил: орієнтації на способи отримання знань, розуміння сенсу учін­ня «для себе». Якщо інтерес до учіння стає для дитини мотивом розуміння його необхідності, то навчальна діяльність забезпечує її успішний психічний розвиток.

Найбільше дітей з так званою дезадапта­цією, що не вміють пристосуватися до школи, припадає на середні класи. Це може виявитися в низькій успішності, поганій дисципліні, руйна­цією взаємин з дорослими та однолітками, по­яві негативних рис у поведінці учня, негативних суб'єктивних переживань. Якщо в молодших кла­сах шкільна дезадаптація становить 5 - 10%, то в середніх вона складає 15 - 20%. У старших класах ситуація знову стабілізується.

Забезпечення наступності ступенів навчання можливе, якщо в початковій школі підготувати ді­тей до цього переходу. За якими ж показниками можна судити про те, наскільки учні початкової школи підготовлені до переходу в середню лан­ку? Можна визначити такі критерії готовності до навчання в середній школі:

- сформованість основних компонентів навчальної діяльності;

- новоутворення молодшого шкільного віку – довільність, рефлексія, мислення в поняттях, у відповідних вікових нормах;

- успішне засвоєння програмного матеріалу;

- якісно інший, доросліший тип взаємин з учи­телями та однокласниками.

Готовність чи неготовність учнів до наступ­ного вікового й освітнього етапу виявляється не лише в ступені успішності їхнього учіння, а й у тих переживаннях, які відображають, як саме цю успішність оцінюють самі школярі. Не кожен не­успіх може викликати негативні переживання, а з іншого боку, в деяких випадках і досить при­стойні, з точки зору педагогів, досягнення учні розцінюють як незадовільні.

Однією з найпоширеніших проблем під час переходу з початкової школи в середню є склад­ність адаптації учнів п'ятих класів до нових учи­телів. Часто можуть виникати конфлікти, взаємне незадоволення учителів та учнів. Іноді виникають специфічні труднощі в класного керівника в його контактах не тільки з дітьми, а й з батьками. На відміну від початкової школи, батьки тепер от­римують інформацію про своїх дітей від різних учителів, тому можуть порівняти успіхи у навчанні дитини, її поведінку на різних уроках, у різних ситуаціях шкільного життя. Вони порівнюють ці уда­чі або невдачі своїх дітей з тими, що були рані­ше, і негативні зміни, які іноді стаються в п'ятому класі, пояснюють низькою кваліфікацією педаго­га, неправильним ставленням учителів, особливо класного керівника. Це, звичайно, може спричи­нити конфлікти між батьками та вчителями, що відбивається на характері ставлення дітей до школи, навчання, вчителів і збільшує труднощі перехідного періоду.

Перехід до нових учителів, до більшої само­стійності у навчальній роботі потребує певного часу на звикання до іншої манери подачі різних навчальних завдань. Чим більша в цьому відно­шенні різниця між попереднім учителем та но­вим, тим більша небезпека виникнення трудно­щів адаптації до навчання в середній ланці.

Згадані обставини диктують необхідні зміни в позиції дорослого щодо навчально-пізнавальної діяльності: педагоги та батьки, тобто дорослі, що забезпечують умови успішної діяльності підлітків та взаємонавчання в середо­вищі однолітків.

Рубіж 5 – 6 – х  класів, за  свідченням  багатьох  психологів  і  педагогів, характеризується  значним  зниженням  інтересу  до навчання  в школі, до самого процесу навчання. Доволі поширені такі симптоми школярів у своїй позиції учня як нега­тивне ставлення до школи загалом, до обов'язку її відвідувати, небажання виконувати навчальні завдання на уроках, а особливо вдома, конфлік­ти з учителями, порушення правил поведінки в школі. Діти цього віку вже не просто беруть на віру все, що в готовому вигляді отримували від дорослих, а й виробляють особисті погляди, свою думку, зокрема й уявлення про цінність, значущість учіння. Це усвідомлення свого осо­бистого ставлення до світу та інших людей тіль­ки починається. Воно передусім зачіпає відносно знайому дітям сферу - навчальну. Перехід до п'ятого класу, який об'єктивно оцінюють як більш дорослий етап навчання, стимулює цей процес формування особистого ставлення до учіння, од­нак не всі діти виявляються готовими до нього. Тому в п'ятому класі порівняно з четвертим знач­но зростає кількість учнів, котрі на запитання «Чи любиш ти вчитися?» відповідають: «Не знаю».

До п'ятого класу починають виявлятися різні сторони особистісного розвитку дитини. Велику роль у цей період відіграє спілкування з одноліт­ками. В цьому віці виявляються претензії дітей на певне становище в системі ділових та особистісних взаємин у класі, формується доволі стійкий статус учня. Саме характер нових взає­мин з однолітками, а не тільки успіхи у навчанні та взаємини з учителями, багато в чому визначає емоційне самопочуття дитини. Істотно змінюєть­ся характер самооцінки школярів цього віку. При цьому до уваги беруться здебільшого ті риси ди­тини, які виявляються в спілкуванні. Дитячо - до­рослі форми організації суспільно й особистісно значущої діяльності, в яких дитина може статусно ствердитися, виявити лідерські риси, стають механізмами соціальної адаптації.

Велику роль в успішній адаптації дитини під час переходу з початкових класів у середні відіграє вчитель, класний керівник. Щоб допомогти ди­тині, яка прийшла з початкової школи, відчути себе комфортно в нових умовах, вивільнити її інтелектуальні, особистісні, фізичні ресурси для продовження успішного навчання та повноцінно­го розвитку, педагогам, котрі працюють у п'ятих класах, необхідно знати особливості індивідуаль­ного розвитку дитини, її можливості, потреби й будувати навчально-виховний процес відповідно до них. Класний керівник зобов'язаний допо­могти дитині сформувати навички та внутрішні психічні механізми для успішного навчання та спілкування на новому етапі розвитку.

Отже, перехід від дитинства до підліткового віку характеризується своєрідною мотиваційною кризою, викликаною зміною соціальної ситуації розвитку та зміною змісту внутрішньої позиції школяра. Невдоволення собою, стосунками з ін­шими, критичність в оцінюванні результатів нав­чання - все це може стати стимулом до розвитку потреби в самовихованні, а може й негативно відбитися на характері самоповаги, стати пере­шкодою до повноцінного розвитку особистості. І шлях становлення особистості підлітка багато в чому залежить від того, наскільки успішно він подолає етап переходу від дитинства до підліт­кового віку.

Напрацьований алгоритм психолого - педагогічного супроводу підготовки учнів під час пере­ходу в середню ланку дає змогу створити спри­ятливі передумови для якнайшвидшої адаптації підлітків до нових умов навчання. Роботу в цьому напрямі на межі четвертого та п'ятого класів слід починати заздалегідь. Перший етап роботи починають у третій чверті. Вчителі - предметники, класні керівники, котрі працюватимуть у п'ятому класі, відвідують уроки з метою вивчення особ­ливостей поведінки учнів у навчальній ситуації та психолого - педагогічного клімату, що склався в класі. Далі здійснюється поглиблене психолого - педагогічне обстеження дітей, завданням якого є діагностування багатьох аспектів, за якими мож­на визначити ступінь готовності молодших шко­лярів до навчання в середній ланці школи. От­римані дані дають учителям початкової школи та середньої ланки змогу порівняти результати об­стеження зі змістом психолого - педагогічних ви­мог до навчання й виховання молодших школярів і продумати напрями корекційно - розвивальної роботи наприкінці четвертого року навчання та в п'ятому класі. Далі складають психолого - педагогічну карту на кожного учня, яка містить наступні параметри:

- загальні відомості про сім'ю та умови життя дитини;

- фізичний розвиток;

- особливості навчальної діяльності;

- особливі психологічні властивості;

- пізнавальні здібності;

- мотиви, інтереси, нахили;

- особливості характеру і поведінки;

- рівень вихованості;

- педагогічні висновки.

Ознайомлення зі змістом психолого - педаго­гічних карт допоможе класним керівникам п'ятих класів уникнути негативних тенденцій під час переходу учнів з початкових класів у середню ланку та визначити завдання навчально - виховної діяльності.

Наступний етап роботи педагогічного ко­лективу школи із забезпечення наступності у навчанні під час переходу учнів у п'ятий клас починається у вересні-жовтні. В цей час здійс­нюється дослідження учнів п'ятих класів з метою виявлення вміння підлітка співвідносити свою поведінку з новими умовами середовища, вмін­ня забезпечити виконання поставлених завдань. Дослідження передбачає тестування, анкетуван­ня, спостереження, бесіду, написання творів. В цей період для вчителів - предметників та класних керівників п'ятих класів проводять індивіду­альні консультації висвітлюють труднощі перехідного періоду, форми допомоги дитині, проблеми, з якими можуть зіткнутися діти та їхні батьки. Адже школа ставить перед дити­ною цілу низку завдань, не пов'язаних з її попе­реднім досвідом, але які потребують максималь­ної мобілізації інтелектуальних та фізичних сил.

За результатами психолого - педагогічного до­слідження відбувається педагогічний консиліум. Його учасники - адміністрація школи, вчителі, що працюють у п'ятих класах, психолог, соціаль­ний педагог, вчителі, які випустили четверті кла­си. В центрі обговорення - особистість учня, що прийшов у п'ятий клас. Тут виробляють рекомен­дації для учнів, учителів і батьків.

Складається програма наступності у навчанні під час переходу учнів з початкових класів у середню ланку. В її основу покладається необхідність повно­цінного особистісного розвитку учнів на кожному віковому етапі, враховуються характеристики психологічної готовності дітей до навчання в се­редній ланці школи, психолого - педагогічні про­блеми виховання учнів молодшого підліткового віку. Програма актуалізується тим, що зміна умов навчання, навчальних вимог та соціальних ролей відбувається на тлі характерних вікових ново­утворень. Мета програми полягає в тому, щоб створити педагогічні та соціально -психологічні умови, що дають учням змогу успішно навчати­ся, функціонувати та розвиватися в новій системі шкільних взаємин.

Завдання програми:

- сформувати в учнів уміння орієнтуватися в нових умовах;

- допомогти в освоєнні нового навчального простору;

- організувати психолого - педагогічний супро­від учнів у перехідний період.

Програму складають поетапно. На кожному етапі визначаються проблеми перехідного періоду, формулюються завдання, відображаються напрями й види педагогічної діяльності, фіксується за­планований результат, визначається ресурсне забезпечення, вказуються строки реалізації програми. Зміст програми повинен охоплювати всю освітню діяль­ність. Всі етапи програми супроводжуються інфор­мацією про успішність чи неуспішність учнів під час перехідного періоду для всіх учасників освіт­нього процесу.        Реалізація програми допоможе п'ятикласникам безболісно прийняти й освоїти нові соціальні ролі в середній ланці, успішно функ­ціонувати в іншій системі шкільних взаємин.